Биков В. (1988)

Хочеться задати сакраментальне запитання: що таке мова? Звісно, вчених визначень цього явища не бракує, проте... Як чисто прагматично, то все зрозумло: мова – засіб спілкування між народами, класами, індивідуумами. В організованому суспільстві що вищий ступінь володіння нею, то, напевне, ліпше. Високо організоване виробництво, політизовані суспільні формування, армія потребують чітких і доступних команд загальнозрозумілою мовою з метою точного виконання їх. Але чи тільки для цього слугує мова людям? Чи тільки для спілкування? А для мислення? Для його повноти й щирості?.. Як верталася колись надвечір жниця з поля, вона співала зовсім не з огляду на спілкування – для себе, для вираження своєї душі. Але яка може бути мова, що уособлює душу? Мова – як продукт душі і сама душа – певним чином як продукт рідної мови?
Либонь, варто задуматись.