СТУС Василь (1938-1985 рр).
Поет, перекладач, літературний критик, публіцист. Харизматійний дисидент та правозахисник 60-80-их років, політв’язень. Автор поетичних збірок “Круговерть”, “Зимові дерева”, “Веселий цвинтар”, “Палімпсести” (у кількох версіях). У 1992-1999 рр. під редакцією Дмитра Стуса було видано Зібрання творів В. Стуса у шести томах. Впродовж життя Стусові вдалось окреслити і кристалізувати власну версію герметичної поетики, суверенну від способів поетичного висловлювання, притаманних українській поезії останніх десятиліть. “Подеколи поезія Стуса може видаватися одноманітною, його мова часом стає темною, переповненою лексичними раритетами або неологізмами...” (Москалець). Поетика Стуса мало вплинула на український НМ-дискурс “вісімдесятників” та “дев’яностиків”, не спостерігалось також впевнених та заманіфестованих спроб продовжити Стусову поетичну традицію. “Парадоксально, але правда: героїчна біографія Стуса сьогодні стоїть на перешкоді розумінню його, як поета“. (Шевельов). Відродження зацікавленості літературною спадщиною Стуса у 1998-2000 рр. пов’язано із публікаціями стусознавчих статей К. Москальця. “...Деміфологізований молодими критиками Василь Стус має ще менше шансів стати популярним культурним героєм України, ніж його міфологізована народницька іпостась”.
Володимир ЄШКІЛЄВ
Василь Семенович Стус — український поет, літературознавець, правозахисник.
Народився 6 січня 1938р. в селі Рахнівка на Вінниччині. Закінчив філологічний факультет Донецького педінституту, вчителював, працював у газеті. 1963р. вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у Києві, звідки його було відраховано за протести проти арештів у середовищі української інтелігенції. Належав до т. зв. «шістдесятників» — опозиційно настроєних представників творчої молоді, які активно боролися за відродження національної
культури, протестували проти реставрації сталінізму. 1972р. В. Стуса арештовано разом з іншими українськими правозахисниками та засуджено до п'яти років таборів і трьох років заслання. Перебуваючи в ув'язненні в Мордовії, продовжував творити поетичні твори, писав заяви-протести проти переслідувань інакодумців в СРСР.
1979р. повернувся до Києва, але через 8 місяців його знову заарештовано і засуджено на 15 років позбавлення волі.
Помер під час голодування в карцері 3 вересня 1985р. 19 листопада 1989р. відбулось перепоховання праху Василя Стуса в Києві на Байковому цвинтарі.
Перша поетична збірка «Зимові дерева» ще продовжувала поетичну традицію «шістдесятників»: тут переважала громадянська лірика з її пристрасними роздумами про долю української культури, протестом проти атмосфери гноблення, несвободи, яка панувала в тогочасному суспільстві («Дума Сковороди», «Останній лист Довженка», «Звіром вити, горілку пити»). Позбавлений можливості друкуватися на
Батьківщині, видає ряд поетичних збірок за кордоном («Зимові дерева» (Брюссель, 1970), «Свіча в свічаді» (Сучасність, 1977)). Найвизначнішим досягненням Стуса-поета є збірка «Палімпсести» (1986). Глибинне проникнення у внутрішній
світ людини, досконалість мистецької форми характеризують цю книгу віршів, яка стала однією з вершин української поезії XX ст. Стус відомий також і як літературознавець: його перу належать статті про творчість В. Свідзинського, Б. Брехта, Г. Белля, грунтовно розвідка про поезію П. Тичини «Феномен доби».
"Якби було краще жити, я б вiршiв не писав, а - робив би коло землi", - зiзнавався поет в автобiографiчних записах. Та чи так йому важко жилося, що вiн свiдомо пiшов на Голгофу? Справдi, на перший погляд Василь Стус мiг уповнi задовольнятися iснуванням "простоi радянськоi людини". Закiнчив фiлологiчний факультет Донецького педiнституту, учителював,