Горецький Петро Йосипович [24.11(7.12)1888, с. Мутин, тепер Кролевецького району Сумської обл. - 16.08.1972, Київ] - український мовознавець, канд. філол. наук з 1946. Закінчив 1914 Київський університет. Учителював, викладав українську мову та літературу у вищих навчальних закладах Києва, протягом 1926—63 працював у різних установах АН УРСР, зокрема в Інституті української наукової мови, Інституті мовознавства. Розробляв в основному проблеми лексикології та лексикографії української літературної мови. Разом з І. Шалею створив підручник «Українська мова. Практично-теоретичний курс» (1926, 8 видань). Як лексикограф Горецький дебютував «Словником термінів педагогіки, психології та шкільного адміністрування» (1928); один з авторів «Українсько-російського словника» (т. 1-6, 1953—63), «Словника української мови» (т. 1—11, 1970—80; Державна премія СРСР, 1983). Автор низки праць (монографія «Історія української лексикографії»,1963, численні статті з теорії та історії українського словникарства); один з авторів «Курсу сучасної української літературної мови» (т. 1, 1951),"Курсу історії української літературної мови»(т. 1, 1958).
Літ.: Горецький П. Й. «Мовознавство», 1972, № 5.
Л. С. Паламарчук
За матеріалами http://mova-historia.vlada.kiev.ua/pers/e_u_m