2.1. Скільки і як говорити?
2.1. 1. Співвідношення вашої відповіді й коментарів екзаменатора повинне коливатися в межах 75-80 % на 25-20 %.
При зменшенні висловлень екзаменатора вам буде важко підтримати зворотний зв'язок, а при збільшенні екзаменаторові здасться, що на запитання відповів він сам.
І те, й інше - небажано. Якщо ваш екзаменатор не відзначається багатством міміки й високою балакучістю, то вам буде важко зрозуміти, як оцінюється ваша відповідь. За якоїсь неясності з вашого боку такий викладач швидше промовчить, аніж зробить вам зауваження. Але ж на це зауваження ви могли б легко відповісти! У результаті ви будете трохи розчаровані, не одержавши тої оцінки, на яку розраховували, так і не зрозумівши, що ж вам треба було ще сказати.
Щоб цього не відбулося, забезпечте самі сприятливі умови для висловлень екзаменатора: витримуйте паузи, використайте риторичні запитання, при найменшій спробі викладача сказати що-небудь зупиніться і уважно вислухайте його.
Якщо ж вам трапиться екзаменатор, часто - іноді навіть без видимої причини - перериває вас, то при відповіді варто максимально скоротити паузи, щоб припинити його спроби вклинитися у ваш монолог. При цьому варто говорити швидко, упевнено й досить голосно. Звичайно, мовчання викладача теж не завжди подарунок. Але не забувайте: чим більше екзаменатор буде говорити про що-небудь, що не стосується теми іспиту, тим швидше у нього складеться думка, що питання висвітив саме він, а не ви. І оцінку він теж поставить відповідну.
Особливо образливими бувають моменти, коли викладач пояснює вам те, що ви самі прекрасно знаєте. Тим самим він "осушує" джерело знань, які ви могли б пред'явити самі. У цій ситуації необхідно активно закивати головою, показуючи, що вам це все добре відомо, а через кілька кивків перервати викладача й закінчити відповідь самостійно.
2.1. 2. Щодо ясності вашої відповіді. Якщо екзаменатор відчує, що ви свідомо намагаєтеся його заплутати, то оцінка відповіді, безумовно, буде нижчою за ваші фактичні знання. Тому, навіть якщо яке-небудь питання ви знаєте поверхово й плутанини не уникнути, то хоча б імітуйте ясність. Цього можна досягти впевненим тоном, короткими фразами, риторичними питаннями, логічними містками типу "Із цього випливає, що...".
Ясність відповіді багато в чому визначається зрозумілістю того, що ви говорите. Проковтування закінчень, нечітка дикція зведуть нанівець всі ваші знання, тому що екзаменатор просто не зрозуміє того, що ви сказали.
Ясність відповіді залежить і від точності ваших висловлень. Прийнято вважати, що точність повідомлень в усній формі досить висока. Однак це не так. Дотепний експеримент провели французькі лінгвісти. Чотирнадцять досвідчених перекладачів сіли за круглий стіл так, що кожний знав мову сусіда праворуч. Перший перекладач-німець написавши на листку паперу фразу: "Мистецтво пивоварства так само давнє, як і історія людства" - і передавши листок сусідові ліворуч. Той написав свій переклад фрази й передав листок далі. Коли листок із фразою угорською мовою повернувся до першого перекладача, він з подивом прочитав: "З давніх часів пиво є улюбленим напоєм людства".
Ясність відповіді, до речі, нерозривно пов'язана й з іншими його характеристиками, у першу чергу такими, як наочність, чітка спрямованість відповіді й правильне її структурування.
2.1. 3. Якщо при підготовці до відповіді у вас є можливість намалювати графік або схему – малюйте обов’язково. Ніщо так не "піднімає" абітурієнта в очах екзаменатора, як вдало складений графік. Особливо добре виглядає малювання графіка не заздалегідь, а по ходу відповіді. Тим самим ви показуєте вільне володіння темою й демонструєте високий рівень абстрактн