4.1. Скільки і як говорити?
4.1. 1. Приклади, що наводяться, повинні бути наочними, а кожний висновок або важливе висловлення бажано підкріплювати хоча б одним прикладом. При цьому можуть використовуватися такі прийоми: порівняння - зіставлення двох понять із метою більш яскравої характеристики одного з них; метафора - перенесення якостей, властивостей одного предмета або явища на інший предмет по подібності (наприклад: "Царська Росія у війні з Японією опинилася у становищі паротяга, якому вистачило пари тільки на гудок"); гіпербола - перебільшення, метою якого тут є залучення уваги екзаменатора до певного твердження або ідеї (наприклад: "Передбачати в деталях майбутнє суспільство, всі щаблі й подробиці його розвитку не спроможні, - кажучи словами Леніна, - навіть сімдесят Марксів").
4.1. 2. До прийомів, які справляють враження, можна віднести повтор ("Ніхто, абсолютно ніхто не міг у цьому випадку..."); пояснення ("Як показав експеримент...*); цитати ("Як говорив..."; "Кажучи словами..."; "Якщо згадати висловлення..."); інверсія - навмисне порушення прямого порядку слів у реченні (підмет, потім присудок), наприклад: "Важким і довгим був шлях нашої країни до...".
4.1. 3. Прийоми залучення уваги екзаменатора: затримка (необхідно викликати інтерес і цікавість екзаменатора, не відразу відповідаючи на риторичне запитання); несподіванка (несподіваний, парадоксальний поворот у викладі думки).
4.1. 4. Естетичні прийоми: гра слів, каламбури (використовуються, як правило, лише при сприятливому загальному тлі іспиту); опис яскравий і розгорнутий - аж до використання образних деталей при висвітленні, наприклад, історичних подій; парадокс ("Відсутність результату - теж результат, і це дозволяє припустити, що...").
4.1. 5. Комунікативні прийоми: прийом приєднання, що створює враження невимушеності, роздуму вголос (найчастіше приєднання створюється використанням сполучників "і", "а", "але", "однак"; сполучних слів "причому", "а тому", часток "хіба", "навіть", "хоча" і т.п.); сегментовані, тобто розділювальні конструкції ("що стосується", "відносно", "щодо", "візьмемо", "розглянемо", "зупинимося", "перейдемо"; наприклад: "Візьмемо нашу економіку. Тут безсумнівно..."); підсумкові слова й вирази ("отже", "у такий спосіб", "словом", "от як треба розуміти", "тепер ми знаємо", "у підсумку" і т.п.); випередження заперечень ("У деяких публікаціях стверджується, що..., але..."); риторичні питання ("Що тут мається на увазі?" і т.п.).
4.1. 6. Перераховані вище прийоми, без сумніву, додадуть вашій відповіді жвавості і розмовності, але використовувати їх треба, звичайно ж, помірно.
Наприклад, зловживання словами типу "значить", "так сказати", "ну", "от" і іншими перетворює їх у слова-паразити. Мова засмічується ними особливо часто, коли ви хвилюєтеся. Емоційна напруженість приводить до перекручування мови, у ній з'являються всілякі "це", "якоїсь", "цей самий", паузи з наповненням типу "е-е-е...". У свою чергу, кількість слів із чіткою позитивною або негативною орієнтацією "дуже", "зовсім", "прекрасний" може зробити вашу відповідь надмірно категоричною.
Для того, щоб не вживати слова-паразити, не "ікати", не клацати пальцями, болісно підбираючи слова, потрібно заздалегідь освоїти достатню кількість допоміжних слів, адже невміння розкрити матеріал, що ви фактично знаєте, - це найчастіше наслідок бідності вашого запасу риторичних прийомів. Тому всіх цих сполучників, часток, вставних слів ви повинні знати й пам'ятати не менш як півсотні, і це - мінімум.
Якщо вам важко дається цілісна відповідь, тобто ви не вмієте довго "