Чому, коли Ви «витаєте в хмарах», іноді здається, що час навколо зупиняється? Учені стверджують, що вони можуть тепер пояснити, чому, коли Ви спрямовуєте пильний погляд на який-небудь предмет, нам здається, ніби всі інші об'єкти рухаються повільніше, ніж звичайно, а іноді навіть зупиняються.
Килан Йарроу з Інституту Невралгії при Університетському Коледжі Лондона та його колеги повідомили про своє дослідження в журналі «Природа»'.
Учені кажуть, що подібна ілюзія відбувається через те, що наш мозок одержує зорову інформацію у вигляді десятків тисяч знімків навколишньої дійсності, які фіксують наші очі щодня.
Коли, наприклад, читаємо рядок тексту, наші очі орієнтують фокус пильного погляду на певній групі слів, а потім міняють фокус, спрямовуючи увагу на наступній групі слів. Ця черговість відбувається ніби стрибками.
Кожний стрибок - це швидкий рух очей від однієї групи слів до іншої, що, на думку вчених, здійснюється зі швидкістю приблизно три стрибки на секунду під час періоду пильнування.
Питання, що турбує вчених протягом багатьох років, полягало у тому, чому ми не помічаємо цей швидкий стрибкоподібний рух очей. Чому, наприклад, коли ми дивимося на свої очі в дзеркалі, міняючи пильний погляд від одного ока на інше, намагаючись їх порівняти, при цьому не зауважуємо зміни положення зіниць?
Йарроу та його колеги дійшли до висновку, що мозок фактично проектує сприйняття другорядної цілі в другу чергу (подібно тому, як ми в комп'ютері, працюючи в графічному редакторі, переміщаємо шари малюнків на задній план, а на передній поміщаємо основний малюнок).
Вони довели, що для сприйняття мозку був якийсь вигин тимчасових процесів, швидкість перебігу яких залежить від ступеня значимості спостережуваного об'єкта. Цей доказ базувався на спостереженні за людьми, яких змушували раптово дивитися на годинники, щоб оцінити поточний час, і запитували при цьому, що вони бачили навколо себе.
Виявилося, що мозок передчуває ціль на 50 мілісекунд перш, ніж очі фактично здійснюють швидкий стрибкоподібний рух.
Ця маніпуляція мозку ефективно придушує швидкий стрибкоподібний рух очей і дозволяє одній цілі поєднуватися в єдину композицію зорових образів з наступними.
Протягом переривчастого руху очей, і час і місце стиснуте в області нашого вузького поля зору. Оскільки ми заздалегідь налаштовуємося на ті або інші дії, які будемо здійснювати, переглядаючи навколишні нас предмети (будь то читання газети, в'язання або малювання), мозок передчуває другу ціль перш, ніж очі фактично починають рухатися.
Це відбувається тому, що перед тим, як очі перейдуть на пильне сприйняття іншої цілі, наказ на цю дію вони одержують від мозку. Тому ми завжди готові до явища, яке сприйматимемо зором.
Таким чином, весь потік зорової інформації, що до нас приходить з границь поля зору, оцінюється мозком як процеси, що йдуть з набагато меншою швидкістю. Чим ближче той або інший об'єкт до області пильного погляду, тим чіткіше він усвідомлюється і сприймається мозком.
Для нас, час, що показує перебіг процесів, які відбуваються, у навколишньому світі, ефективно стиснутий і обмежений областю пильного спостереження.
###
Можна легко провести дослідження, не відходячи від монітора комп'ютера.
Відкрийте який-небудь текстовий редактор. Скопіюйте і вставте в нього частину будь-якого тексту (щоб він займав весь екран на моніторі) або відкрийте який-небудь наявний текстовий документ. Тепер поставте курсор в середину екрана. Відведіть курсор миші подалі від мерехтливого курсору.
Пильно дивлячись на мерехтіння курсору, приблизно оцініть швидкість цього мерехтіння.
Тепер починайте швидко переміщати погляд по часовій (або проти часової) стрілці від одного кута екрану монітора до іншого в порядку: лівий нижній - лівий верхній - правий верхній - правий нижній - лівий нижній - ... тощо.
Іноді намагайтеся побачити мерехтіння курсору, але намагайтеся не пере